Значення в інших словниках
-
каяння —
ка́яння іменник середнього роду рідко
Орфографічний словник української мови
-
каяння —
1. каяття 2. це дія
Словник чужослів Павло Штепа
-
каяння —
КА́ЯННЯ, я, с. Те саме, що каяття́ 2. – Слухай, Тимоше, покинь мою розлучницю! покинь, коли не хочеш каятись вік! Буде каяння, та вороття не буде! (Марко Вовчок); Вираз якогось твердого порішення запанував на його гарнім обличчі і щось, як каяння...
Словник української мови у 20 томах
-
каяння —
КАЯТТЯ́ (визнання своєї провини, вияв жалю з приводу якогось свого помилкового, небажаного вчинку), КА́ЯННЯ, РОЗКА́ЯННЯ, ПОКАЯ́ННЯ, ПОКУ́ТА, СПОКУ́ТА. Є каяття, та вороття немає (Л.
Словник синонімів української мови
-
каяння —
Ка́яння, -ння
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
каяння —
КА́ЯННЯ, я, с., рідко. Те саме, що каяття́. — Слухай, Тимоше, покинь мою розлучницю! покинь, коли не хочеш каятись вік! Буде каяння, та вороття не буде!...
Словник української мови в 11 томах
-
каяння —
Каяння, -ня с. Раскаяніе. По смерти нема каяння. Ном. № 2237. До світу плач її по хаті, до світу каяння. МВ. (О. 1862. І. 100).
Словник української мови Грінченка