каяння

КА́ЯННЯ, я, с.

Те саме, що каяття́ 2.

– Слухай, Тимоше, покинь мою розлучницю! покинь, коли не хочеш каятись вік! Буде каяння, та вороття не буде! (Марко Вовчок);

Вираз якогось твердого порішення запанував на його гарнім обличчі і щось, як каяння... за всі свої слова.., показалося вслід за тим (О. Кобилянська);

Серед поганських пісень, християнських молитов грецьких, кадіння попівського, каяння в гріхах і спалахах веселих гульбищ тягли землю, приправляли в лодьях з річок Ужа й Уборті до Прип'яті й по Дніпру камінь надтвердий (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. каяння — ка́яння іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. каяння — -я, с., рідко. Те саме, що каяття.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. каяння — 1. каяття 2. це дія  Словник чужослів Павло Штепа
4. каяння — КАЯТТЯ́ (визнання своєї провини, вияв жалю з приводу якогось свого помилкового, небажаного вчинку), КА́ЯННЯ, РОЗКА́ЯННЯ, ПОКАЯ́ННЯ, ПОКУ́ТА, СПОКУ́ТА. Є каяття, та вороття немає (Л.  Словник синонімів української мови
5. каяння — Ка́яння, -ння  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. каяння — КА́ЯННЯ, я, с., рідко. Те саме, що каяття́. — Слухай, Тимоше, покинь мою розлучницю! покинь, коли не хочеш каятись вік! Буде каяння, та вороття не буде!...  Словник української мови в 11 томах
7. каяння — Каяння, -ня с. Раскаяніе. По смерти нема каяння. Ном. № 2237. До світу плач її по хаті, до світу каяння. МВ. (О. 1862. І. 100).  Словник української мови Грінченка