квоління

кволі́ння

-я, с.

Стан за знач. кволіти.

Значення в інших словниках

1. квоління — кволі́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. квоління — КВОЛІ́ННЯ, я, с. Стан за знач. кволі́ти. Поряд із ментальним згасанням героїні режисер показує також її фізичне квоління (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
3. квоління — КВОЛІ́ННЯ, я, с. Стан за знач. кволі́ти.  Словник української мови в 11 томах