кератин

керати́н

-у, ч., біол.

Білкова речовина з великою кількістю сірки, що є складовою частиною верхнього шару шкіри, а також волосся, нігтів і т. ін.

Значення в інших словниках

1. кератин — керати́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кератин — КЕРАТИ́Н, у, ч., біол. Білкова речовина з великим вмістом сірки, що є складником рогового шару волосся, шерсті, пір'я, нігтів, копит і т. ін. Стійкість білків до деструкції різна.  Словник української мови у 20 томах
3. кератин — Білок волокнистої структури, належить до склеропротеїнів; дуже стійкий до хіміч. впливів; є в роговій тканині, пір'ї, нігтях, волоссі.  Універсальний словник-енциклопедія
4. кератин — КЕРАТИ́Н, у, ч., біол. Білкова речовина з великою кількістю сірки, що є складовою частиною верхнього шару шкіри, а також волосся, нігтів і т. ін. Наше волосся складається з кератину, або рогової тканини.  Словник української мови в 11 томах