кератин

КЕРАТИ́Н, у, ч., біол.

Білкова речовина з великим вмістом сірки, що є складником рогового шару волосся, шерсті, пір'я, нігтів, копит і т. ін.

Стійкість білків до деструкції різна. Найстійкішими є структурні водонерозчинні білки – кератин, еластан, колаген (з навч. літ.);

Щоранку я з недовірою принюхувався до цих ланцюгових породжень кератину. Волосся пахло нестиглими абрикосами (Любко Дереш).

Значення в інших словниках

1. кератин — керати́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кератин — -у, ч., біол. Білкова речовина з великою кількістю сірки, що є складовою частиною верхнього шару шкіри, а також волосся, нігтів і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кератин — Білок волокнистої структури, належить до склеропротеїнів; дуже стійкий до хіміч. впливів; є в роговій тканині, пір'ї, нігтях, волоссі.  Універсальний словник-енциклопедія
4. кератин — КЕРАТИ́Н, у, ч., біол. Білкова речовина з великою кількістю сірки, що є складовою частиною верхнього шару шкіри, а також волосся, нігтів і т. ін. Наше волосся складається з кератину, або рогової тканини.  Словник української мови в 11 томах