кератин

КЕРАТИ́Н, у, ч., біол. Білкова речовина з великою кількістю сірки, що є складовою частиною верхнього шару шкіри, а також волосся, нігтів і т. ін.

Наше волосся складається з кератину, або рогової тканини. Той самий кератин міститься у нігтях, у зовнішньому шарі шкіри, у зубній емалі (Наука.., 3, 1967, 29).

Значення в інших словниках

1. кератин — керати́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кератин — -у, ч., біол. Білкова речовина з великою кількістю сірки, що є складовою частиною верхнього шару шкіри, а також волосся, нігтів і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кератин — КЕРАТИ́Н, у, ч., біол. Білкова речовина з великим вмістом сірки, що є складником рогового шару волосся, шерсті, пір'я, нігтів, копит і т. ін. Стійкість білків до деструкції різна.  Словник української мови у 20 томах
4. кератин — Білок волокнистої структури, належить до склеропротеїнів; дуже стійкий до хіміч. впливів; є в роговій тканині, пір'ї, нігтях, волоссі.  Універсальний словник-енциклопедія