Значення в інших словниках
-
керунок —
керу́нок іменник чоловічого роду напрям рідко
Орфографічний словник української мови
-
керунок —
Керу́нок. Напрямок. ● В тім керунку - стосовно того, щодо того. Се одинока моя надгорода і вдоволення в житті, наколи хтось обізветься домене в тім керунку щирим словом (Коб., Листи, 187, 613) // пол. kierunek — напрямок, курс.
Українська літературна мова на Буковині
-
керунок —
КЕРУ́НОК, нку, ч. 1. Те саме, що на́прям 1. Великими стрибками побіг [Денис] озиминою в тому керунку, де впала птиця (Григорій Тютюнник); Учора в керунку Лiсничiвки чулась якась стрiлянина (Р.
Словник української мови у 20 томах
-
керунок —
НА́ПРЯМ (лінія руху кого-, чого-небудь), НА́ПРЯМОК, КЕРУ́НОК рідше; КУРС (лінія руху судна, літака тощо); МАРШРУ́Т (наперед визначений шлях їзди, проходження тощо); ШЛЯХ, ДОРО́ГА, ПУТЬ заст., поет. (напрям руху в який-небудь бік, до певного місця).
Словник синонімів української мови
-
керунок —
КЕРУ́НОК, нку, ч., рідко. Те саме, що на́прям 1. Кожної миті сплав наш мусив міняти керунок (Мур., Бук. повість, 1959, 32); Великими стрибками побіг [Денис] озиминою в тому керунку, де впала птиця (Тют., Вир, 1964, 139).
Словник української мови в 11 томах
-
керунок —
Керунок, -нку м. Направленіе.
Словник української мови Грінченка