Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
киць-киць —
киць-ки́ць вигук незмінювана словникова одиниця розм.
Орфографічний словник української мови
киць-киць —
КИЦЬ-КИ́ЦЬ, КИ́ЦЮ-КИ́ЦЮ, розм. Вигук, яким кличуть кішку. – Киць-киць, – почувся лагідний голос господаря. Отже, я став котом, а кіт Абель став мною... (Ю. Винничук); А ниць упадеш – не підніму, схилюся, вклякну чи присяду навпочіпки, вдам, ніби кицьку шукаю, киць-киць, де ти, кицю? (Ю. Іздрик).
Словник української мови у 20 томах
киць-киць —
Киць-ки́ць! виг.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
киць-киць —
КИЦЬ-КИ́ЦЬ, КИ́ЦЮ-КИ́ЦЮ, розм. Вигук, яким кличуть кішку.
Словник української мови в 11 томах