клич

-у, ч., уроч.

1》 Заклик до чого-небудь; поклик.

|| Гукання, кликання.

2》 Крик деяких птахів.

Значення в інших словниках

1. клич — клич іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. клич — КЛИЧ, у, ч., уроч. 1. Заклик до чого-небудь; поклик. О, недаремно тут лунав до бою клич, Кипіла кров на ранах! (М. Рильський); Так само він використовував всі інші кличі й гасла доби. Тими кличами й гаслами було посписуване й пообліплюване все навколо (І.  Словник української мови у 20 томах
3. клич — клич пароль (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. клич — ЗА́КЛИК (висловлена у формі звертання ідея, політична вимога, завдання), ВІДО́ЗВА, ГА́СЛО, ЛО́ЗУНГ, ПО́КЛИК, КЛИЧ уроч., ПО́КРИК рідко. Козаки почали вже занепадати духом. Та ось до них у табір прийшла незнайома жінка — козачка.  Словник синонімів української мови
5. клич — КЛИЧ, у, ч., уроч. 1. Заклик до чого-небудь; поклик. О, недаремно тут лунав до бою клич. Кипіла кров на ранах! (Рильський, II, 1960, 40); *У порівн. Часом несподівано чувсь його голос, пісня, немов клич який… (Вовчок, І, 1955, 355); // Гукання, кликання.  Словник української мови в 11 томах
6. клич — Клич, -ча м. Репутація. То вже ж один козак доброго клича і луччой руки один шостак розгадав. Макс. (1849). 75.  Словник української мови Грінченка