Значення в інших словниках
-
клич —
клич іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
клич —
-у, ч., уроч. 1》 Заклик до чого-небудь; поклик. || Гукання, кликання. 2》 Крик деяких птахів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
клич —
КЛИЧ, у, ч., уроч. 1. Заклик до чого-небудь; поклик. О, недаремно тут лунав до бою клич, Кипіла кров на ранах! (М. Рильський); Так само він використовував всі інші кличі й гасла доби. Тими кличами й гаслами було посписуване й пообліплюване все навколо (І.
Словник української мови у 20 томах
-
клич —
ЗА́КЛИК (висловлена у формі звертання ідея, політична вимога, завдання), ВІДО́ЗВА, ГА́СЛО, ЛО́ЗУНГ, ПО́КЛИК, КЛИЧ уроч., ПО́КРИК рідко. Козаки почали вже занепадати духом. Та ось до них у табір прийшла незнайома жінка — козачка.
Словник синонімів української мови
-
клич —
КЛИЧ, у, ч., уроч. 1. Заклик до чого-небудь; поклик. О, недаремно тут лунав до бою клич. Кипіла кров на ранах! (Рильський, II, 1960, 40); *У порівн. Часом несподівано чувсь його голос, пісня, немов клич який… (Вовчок, І, 1955, 355); // Гукання, кликання.
Словник української мови в 11 томах
-
клич —
Клич, -ча м. Репутація. То вже ж один козак доброго клича і луччой руки один шостак розгадав. Макс. (1849). 75.
Словник української мови Грінченка