коагулювання

коагулюва́ння

-я, с., спец.

Дія за знач. коагулювати.

Значення в інших словниках

1. коагулювання — коагулюва́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. коагулювання — Коагулирование — coagulation — *Koagulation, Koagulieren – процес зсідання й випадання в осад частинок речовини з колоїдного розчину.  Гірничий енциклопедичний словник
3. коагулювання — КОАГУЛЮВА́ННЯ, я, с., спец. Дія за знач. коагулюва́ти і коагулюва́тися. Розроблено технологію очищення емульсійних і забруднених нафтою стічних вод, яка включає коагулювання, відстоювання, розділення фаз (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. коагулювання — КОАГУЛЮВА́ННЯ, я, с., спец. Дія за знач. коагулюва́ти. Для видалення більшості.. домішок [з води] їх перетворюють на малорозчинні речовини, що утворюють колоїдні розчини або зависі, які піддають коагулюванню, відстоюванню і фільтруванню (Вісник АН...  Словник української мови в 11 томах