колисати

колиса́ти

колишу, колишеш і рідко колисаю, колисаєш; наказ. сп. колиши; недок.

Те саме, що колихати.

Значення в інших словниках

1. колисати — колиса́ти дієслово недоконаного виду форми 'колисаю', 'колисаєш',... вживаються рідко  Орфографічний словник української мови
2. колисати — Колихати, гойдати, хитати; (до сну) люляти, заколисувати, присипляти.  Словник синонімів Караванського
3. колисати — див. колихати; хитати  Словник синонімів Вусика
4. колисати — КОЛИСА́ТИ, колишу́, коли́шеш і рідко колиса́ю, колиса́єш; наказ. сп. колиши́; недок., кого, що і без прям. дод. Те саме, що колиха́ти 1. Вода їх так м'яко й рівно колисала... (Ю.  Словник української мови у 20 томах
5. колисати — КОЛИХА́ТИ (злегка ворушити щось гнучке, висяче тощо), КОЛИСА́ТИ, ГОЙДА́ТИ, КОЛИВА́ТИ, МЕТЛЯ́ТИ (МЕТЕЛЯ́ТИ), МАТЛЯ́ТИ (МОТЛЯ́ТИ) розм., ШЕЛЕВІ́ТИ діал., ФА́ЯТИ діал.  Словник синонімів української мови
6. колисати — Колиса́ти, -лишу́, -ли́шеш, -ли́шуть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. колисати — КОЛИСА́ТИ, колишу́, коли́шеш і рідко колиса́ю, колиса́єш; наказ. сп. колиши́; недок. Те саме, що колиха́ти. Вода їх так м’яко й рівно колисала… (Смолич, II, 1958, 14); Як ми будем, молодий козаче, мандрувати, Хто ж буде наше дитятко колисати? (Чуб.  Словник української мови в 11 томах
8. колисати — Колиса́ти, -шу́, -шеш гл. 1) Колыхать. 2) Качать въ люлькѣ. Теща дитя колисала. Гол. І. 43. Колисала мама сина, свого чорнобривця. КС. 1893. VII. 82.  Словник української мови Грінченка