колихнути

колихну́ти

-ну, -неш, док., перех. і без додатка, неперех.

Однокр. до колихати.

|| безос.

Значення в інших словниках

1. колихнути — колихну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. колихнути — КОЛИХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що, чим і без дод. Однокр. до колиха́ти. Вітер колихнув сонним бором, зашелестів гіллям (С. Васильченко); Тихо, навіть вітер не колихне билинки (К.  Словник української мови у 20 томах
3. колихнути — КОЛИХА́ТИ (злегка ворушити щось гнучке, висяче тощо), КОЛИСА́ТИ, ГОЙДА́ТИ, КОЛИВА́ТИ, МЕТЛЯ́ТИ (МЕТЕЛЯ́ТИ), МАТЛЯ́ТИ (МОТЛЯ́ТИ) розм., ШЕЛЕВІ́ТИ діал., ФА́ЯТИ діал.  Словник синонімів української мови
4. колихнути — КОЛИХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех, і без додатка, неперех. Однокр. до колиха́ти. Вітер колихнув сонним бором, зашелестів гіллям (Вас., І, 1959, 230); Раптом налетів вітер, колихнув, зашелестів верхівцям, дерев (Собко, Шлях.., 1948, 39); // безос.  Словник української мови в 11 томах