колихнути

КОЛИХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех, і без додатка, неперех. Однокр. до колиха́ти.

Вітер колихнув сонним бором, зашелестів гіллям (Вас., І, 1959, 230);

Раптом налетів вітер, колихнув, зашелестів верхівцям, дерев (Собко, Шлях.., 1948, 39);

// безос.

Вітром колихнуло. Марево звелося (Щог., Поезії, 1958,230);

— Боюсь, що тільки судно колихне, вже він вам і SOS закричить! (Гончар, Тронка, 1963, 331).

Значення в інших словниках

1. колихнути — колихну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. колихнути — -ну, -неш, док., перех. і без додатка, неперех. Однокр. до колихати. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. колихнути — КОЛИХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що, чим і без дод. Однокр. до колиха́ти. Вітер колихнув сонним бором, зашелестів гіллям (С. Васильченко); Тихо, навіть вітер не колихне билинки (К.  Словник української мови у 20 томах
4. колихнути — КОЛИХА́ТИ (злегка ворушити щось гнучке, висяче тощо), КОЛИСА́ТИ, ГОЙДА́ТИ, КОЛИВА́ТИ, МЕТЛЯ́ТИ (МЕТЕЛЯ́ТИ), МАТЛЯ́ТИ (МОТЛЯ́ТИ) розм., ШЕЛЕВІ́ТИ діал., ФА́ЯТИ діал.  Словник синонімів української мови