колихнутися
КОЛИХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. Однокр. до колиха́тися.
Від подиху передвечірнього вітерця колихнулася фіранка (Донч., II, 1956, 77);
Він пильно поглядав на траву, але вона не колихнулась (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 167);
Юрба лиш колихнулась і пропустила Тихона, ..Матюху й Гниду за ним (Головко, II, 1957, 157);
*Образно. Карпо Петрович чує, ..що в голові у нього, як важка хвиля, колихнулася думка (Коцюб., II, 1955, 379);
Щось зворушливе і тепле колихнулося в серці (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 306).
Словник української мови (СУМ-11)