колихнутися
КОЛИХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.
Однокр. до колиха́тися.
Від подиху передвечірнього вітерця колихнулася фіранка (О. Донченко);
Він пильно поглядав на траву, але вона не колихнулась (В. Гжицький);
Заскрипіли двері темниці, колихнулося полум'я смолоскипа (О. Бердник);
Двері без стуку вчинились, – волосся з жіночих плечей колихнулося злегка (Є. Пашковський);
Юрба лиш колихнулась і пропустила Тихона, .. Матюху й Гниду за ним (А. Головко);
Уся строката шеренга колихнулася і за три кроки завмерла (Є. Доломан);
* Образно. Карпо Петрович чує, .. що в голові у нього, як важка хвиля, колихнулася думка (М. Коцюбинський);
Щось зворушливе і тепле колихнулося в серці (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)