коломийкар

коломийка́р

-я, ч.

Той, хто складає коломийки.

Значення в інших словниках

1. коломийкар — коломийка́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. коломийкар — КОЛОМИЙКА́Р, я́, ч. Той, хто складає коломийки. На Міжгірщині що не село – то свій казкар і свій коломийкар (із журн.); На благодатному ґрунті народнопоетичної творчості й сформувався Микола Савчук як письменник – гуморист і коломийкар (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
3. коломийкар — КОЛОМИЙКА́Р, я́, ч. Той, хто складає коломийки. Закарпатський обласний Будинок народної творчості видав збірку віршів, пісень, коломийок та балад закарпатських коломийкарів «Життя наше розквітає» (Літ. газ., 11.VІІ 1958, 3).  Словник української мови в 11 томах