Словник української мови в 11 томах

коломийкар

КОЛОМИЙКА́Р, я́, ч. Той, хто складає коломийки.

Закарпатський обласний Будинок народної творчості видав збірку віршів, пісень, коломийок та балад закарпатських коломийкарів «Життя наше розквітає» (Літ. газ., 11.VІІ 1958, 3).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. коломийкар — коломийка́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. коломийкар — -я, ч. Той, хто складає коломийки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. коломийкар — КОЛОМИЙКА́Р, я́, ч. Той, хто складає коломийки. На Міжгірщині що не село – то свій казкар і свій коломийкар (із журн.); На благодатному ґрунті народнопоетичної творчості й сформувався Микола Савчук як письменник – гуморист і коломийкар (з газ.).  Словник української мови у 20 томах