комізм

комі́зм

-у, ч.

1》 Смішне, комічне в чому-небудь (у подіях, учинках людини тощо).

2》 Засіб, спосіб зображення чого-небудь у смішному, комічному вигляді.

Значення в інших словниках

1. комізм — комі́зм іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. комізм — КОМІ́ЗМ, у, ч. 1. Смішне, комічне в чому-небудь (у подіях, учинках людини і т. ін.). – Старі комедії цікаві не тільки тому, що вони талановиті, несуть у змісті багато комізму, а ще й тому, що цілий ряд старовинних прийомів зараз здаються нам смішними (О.  Словник української мови у 20 томах
3. комізм — комі́зм (від грец. κωμικός – смішний, комедійний) 1. Відтінок смішного в чому-небудь. 2. Насмішкуватість, гумор.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. комізм — Естетична категорія, що характеризує постаті та ситуації в ракурсі гумору й сатири.  Універсальний словник-енциклопедія
5. комізм — ГУ́МОР (художній прийом, заснований на зображенні чого-небудь у комічному вигляді), КОМІ́ЗМ. Жаргонні й діалектні вислови особливо широко застосовуються в гуморі і дають там неабиякий ефект (М. Рильський); Сучасність комедії визначається сучасною природою комізму, а не місцем дії (з журналу).  Словник синонімів української мови
6. комізм — Комі́зм, -му, -мові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. комізм — КОМІ́ЗМ, у, ч. 1. Смішне, комічне в чому-небудь (у подіях, учинках людини тощо). — Старі комедії цікаві не тільки тому, що вони талановиті, несуть у змісті багато комізму, а ще й тому, що цілий ряд старовинних прийомів зараз здаються нам смішними (Довж.  Словник української мови в 11 томах