комізм
КОМІ́ЗМ, у, ч.
1. Смішне, комічне в чому-небудь (у подіях, учинках людини і т. ін.).
– Старі комедії цікаві не тільки тому, що вони талановиті, несуть у змісті багато комізму, а ще й тому, що цілий ряд старовинних прийомів зараз здаються нам смішними (О. Довженко);
– Невже прибіг сам генерал-губернатор? – У тому-то і весь комізм пригоди (Василь Шевчук);
Тон кастільського принца залишався суворим, а проте відчувалося, що його розважає комізм ситуації (О. Авраменко, В. Авраменко).
2. Засіб, прийом зображення чого-небудь у смішному, комічному вигляді.
Остап Вишня часто вдається до змалювання парадоксальних ситуацій, що й є одним із головних засобів комізму (В. Русанівський);
Основним джерелом мовного комізму сатири Франка була жива народна і фольклорна мова (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)