комірка

комі́рка

-и, ж.

1》 Зменш. до комора.

2》 Маленьке, тісне приміщення; кімнатка.

3》 Заглиблення, ямка; гніздо.

|| Невеликий отвір, вічко (у системі подібних).

4》 Частина запам'ятовуючого пристрою ЕОМ.

Захищена комірка — комірка пам'яті, запис інформації в яку можливий лише після перевірки припустимості запису.

Комірка пам'яті — мінімальна ділянка пам'яті, яку можна адресувати.

Робоча комірка — комірка оперативної пам'яті, яку використовує прикладна програма для розташування проміжних даних.

Значення в інших словниках

1. комірка — Тут: клітина [XIX] первісна комірка, становляча одну істоту, ділиться на кілька комірок, котрі все ще становлять одну істоту [XIX]  Словник з творів Івана Франка
2. комірка — комі́рка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. комірка — див. комора; прибудова; яма  Словник синонімів Вусика
4. комірка — [коум’ірка] -ркие, д. і м. -рц'і, р. мн. -рок  Орфоепічний словник української мови
5. комірка — КОМІ́РКА, и, ж. 1. Зменш. до комо́ра. Часто бачила вона у комірці скриню з книжками; було, як порається в комірці мама, то й вона загляне в ту скриню (Олена Пчілка); Борщ у величезнім залізнім баняку під покривою докипає на кухні.  Словник української мови у 20 томах
6. комірка — КОМІ́РКА, и, ж. 1. Зменш. до комо́ра. — В комірці біля гаража ви знайдете все потрібне (Смолич, І, 1958, 58); Платон рвучко метнувся до комірки й за момент повернувся з пузатою пляшечкою (Досв., Вибр., 1959, 218). 2. Маленьке, тісне приміщення; кімнатка.  Словник української мови в 11 томах
7. комірка — Комірка, -ки ж. 1) ум. отъ коме́ра. Відчиняй, пане, комірку, давай гребцям горілку. н. п. 2) см. бердо и блят.  Словник української мови Грінченка