конвоювання

конвоюва́ння

-я, с.

Дія за знач. конвоювати.

Значення в інших словниках

1. конвоювання — конвоюва́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. конвоювання — КОНВОЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. конвоюва́ти. Двох стражників, Квасила й Дригайла, чомусь залишили коло ями, тепер охорону й конвоювання взяли на себе печерні (В.  Словник української мови у 20 томах
3. конвоювання — КОНВОЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. конвоюва́ти. Почували, що передбачається щось більше, ніж звичайне і звичне конвоювання судна (Ткач, Крута хвиля, 1956, 158).  Словник української мови в 11 томах