конвоювання

КОНВОЮВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. конвоюва́ти.

Двох стражників, Квасила й Дригайла, чомусь залишили коло ями, тепер охорону й конвоювання взяли на себе печерні (В. Близнець);

Почували, що передбачається щось більше, ніж звичайне і звичне конвоювання судна (Д. Ткач);

Конвоюванням іспанських суден пояснювалася присутністю у водах Атлантичного океану об'єднаного флоту коаліції (Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна).

Значення в інших словниках

1. конвоювання — конвоюва́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. конвоювання — -я, с. Дія за знач. конвоювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. конвоювання — КОНВОЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. конвоюва́ти. Почували, що передбачається щось більше, ніж звичайне і звичне конвоювання судна (Ткач, Крута хвиля, 1956, 158).  Словник української мови в 11 томах