конвоювати
КОНВОЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., кого, що.
Супроводити кого-, що-небудь конвоєм.
Свідки гусари розповідають, що конвоювали вони валку на півтораста возів (З. Тулуб);
Порфирій Іванович намагався не відставати й ішов насуплений і невдоволений, що .. має конвоювати новий етап (Б. Антоненко-Давидович);
Конвоювало нас [заарештованих] ще менше поліцаїв, ніж учора (Ю. Збанацький);
Вони конвоювали засудженого (В. Кожелянко);
Він [корабель “Швидкий”] безперервно конвоював транспорти і танкери до лінії фронту (Д. Ткач).
Словник української мови (СУМ-20)