конвоювати
КОНВОЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., кого, що.
Супроводити кого-, що-небудь конвоєм.
Свідки гусари розповідають, що конвоювали вони валку на півтораста возів (З. Тулуб);
Порфирій Іванович намагався не відставати й ішов насуплений і невдоволений, що .. має конвоювати новий етап (Б. Антоненко-Давидович);
Конвоювало нас [заарештованих] ще менше поліцаїв, ніж учора (Ю. Збанацький);
Вони конвоювали засудженого (В. Кожелянко);
Він [корабель “Швидкий”] безперервно конвоював транспорти і танкери до лінії фронту (Д. Ткач).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- конвоювати — конвоюва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- конвоювати — (від утечі) вартувати, стерегти, охороняти; (від нападу) супроводити, супроводжувати. Словник синонімів Караванського
- конвоювати — -юю, -юєш, недок., перех. Супроводити кого-, що-небудь конвоєм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- конвоювати — I. ВАРТУВА́ТИ без додатка (бути на варті, здійснювати варту), ЧАТУВА́ТИ, КАРАУ́ЛИТИ розм.; КОНВОЮВА́ТИ (супроводжувати кого-, що-небудь конвоєм); ПІКЕТУВА́ТИ (перебуваючи в пікеті). Я стою на вокзальному пероні, вартую (П. Словник синонімів української мови
- конвоювати — Конвоюва́ти, -вою́ю, -вою́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- конвоювати — КОНВОЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., перех. Супроводити кого-, що-небудь конвоєм. Свідки гусари розповідають, що конвоювали вони валку на півтораста возів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 521); Конвоювало нас [заарештованих] ще менше поліцаїв, ніж учора (Збан. Словник української мови в 11 томах