конвоюватися

КОНВОЮВА́ТИСЯ, ю́ється, недок.

Пас. до конвоюва́ти.

При пішому конвоюванні затримані та взяті під варту особи конвоюються по одному з обов'язковим фіксуванням рук у наручники (з навч. літ.);

Якщо затриманий конвоюється без наручників, працівник міліції повинен йти позаду нього й голосом віддавати команди щодо зміни маршруту руху (з мови документів);

Полонені конвоювалися посиленою охороною (із журн.).