конвоювати
КОНВОЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., перех. Супроводити кого-, що-небудь конвоєм.
Свідки гусари розповідають, що конвоювали вони валку на півтораста возів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 521);
Конвоювало нас [заарештованих] ще менше поліцаїв, ніж учора (Збан., Єдина, 1959, 82);
Він [корабель «Швидкий»] безперервно конвоював транспорти і танкери до лінії фронту (Ткач, Крута хвиля, 1956, 245).
Словник української мови (СУМ-11)