конвоювання
конвоюва́ння
-я, с.
Дія за знач. конвоювати.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- конвоювання — конвоюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- конвоювання — КОНВОЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. конвоюва́ти. Двох стражників, Квасила й Дригайла, чомусь залишили коло ями, тепер охорону й конвоювання взяли на себе печерні (В. Словник української мови у 20 томах
- конвоювання — КОНВОЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. конвоюва́ти. Почували, що передбачається щось більше, ніж звичайне і звичне конвоювання судна (Ткач, Крута хвиля, 1956, 158). Словник української мови в 11 томах