конвоювання
КОНВОЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. конвоюва́ти.
Почували, що передбачається щось більше, ніж звичайне і звичне конвоювання судна (Ткач, Крута хвиля, 1956, 158).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- конвоювання — конвоюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- конвоювання — -я, с. Дія за знач. конвоювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- конвоювання — КОНВОЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. конвоюва́ти. Двох стражників, Квасила й Дригайла, чомусь залишили коло ями, тепер охорону й конвоювання взяли на себе печерні (В. Словник української мови у 20 томах