контрудар

контруда́р

-у, ч.

Удар у відповідь на чий-небудь удар (у воєнних діях, політичній боротьбі тощо).

Значення в інших словниках

1. контрудар — контруда́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. контрудар — КОНТРУДА́Р, у, ч. військ. Те саме, що контрата́ка 1; удар у відповідь на чий-небудь удар. Весь виношений за довгі дні і ночі план контрудару встав перед ним, розгорнувся на всю широчінь і на всю глибінь, освітлений прожектором гарячкової думки (І.  Словник української мови у 20 томах
3. контрудар — КОНТРУДА́Р, у, ч. Удар у відповідь на чий-небудь удар (у військових діях, політичній боротьбі тощо). Полки Косінського гналися навперейми.. Доводилося приймати бій і відповідати на нього бодай слабкими контрударами (Ле, Наливайко, 1957, 93); *Образно.  Словник української мови в 11 томах