контрудар
КОНТРУДА́Р, у, ч. Удар у відповідь на чий-небудь удар (у військових діях, політичній боротьбі тощо).
Полки Косінського гналися навперейми.. Доводилося приймати бій і відповідати на нього бодай слабкими контрударами (Ле, Наливайко, 1957, 93);
*Образно. На атаки буржуазної ідеології треба відповісти подвійним контрударом (Літ. газ., 21.III 1959, 3).
Словник української мови (СУМ-11)