конфітюр

конфітю́р

-у, ч.

Різновид варення, виготовленого з речовинами, які утворюють желе.

Значення в інших словниках

1. конфітюр — конфітю́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. конфітюр — КОНФІТЮ́Р, у, ч. Різновид джему, желе з плодів (ягід), уварених із цукром і желейними речовинами. Для конфітюру краще використовувати сировину, багату на пектин – яблука, айву, сливу, смородину, порічки (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. конфітюр — конфітю́р (франц. confiture, від confire – варити у цукрі) різновид джему, желе з плодів (ягід), уварених з цукром і желейними речовинами.  Словник іншомовних слів Мельничука