копровик

копрови́к

-а, ч.

Робітник, що працює на копрі (у 1 знач.).

Значення в інших словниках

1. копровик — копрови́к іменник чоловічого роду, істота робітник  Орфографічний словник української мови
2. копровик — КОПРОВИ́К, а́, ч. Робітник, що працює на копрі (у 1 знач.). Індивідуально навчають тільки машиніста копра і старшого копровика (із журн.); Найбільше травмуються водії, охоронці, провідні інженери, рідко – вакуумівники, копровики, машиністи крану (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
3. копровик — КОПРОВИ́К, а́, ч. Робітник, що працює на копрі (у 1 знач.). Листопрокатники і копровики готують тваринникам колгоспу «40 років Жовтня» чудовий подарунок — нові приміщення під корівник і телятник (Хлібороб Укр., 9, 1963, 40).  Словник української мови в 11 томах