копровик
КОПРОВИ́К, а́, ч. Робітник, що працює на копрі (у 1 знач.).
Листопрокатники і копровики готують тваринникам колгоспу «40 років Жовтня» чудовий подарунок — нові приміщення під корівник і телятник (Хлібороб Укр., 9, 1963, 40).
Словник української мови (СУМ-11)