корелювати

корелюва́ти

-юю, -юєш, недок., спец.

1》 Поміщати щось в ситуацію, в якій воно знаходиться у відомому співвідношенні з ін. речами.

2》 Обчислювати коефіцієнт кореляції.

Значення в інших словниках

1. корелювати — корелюва́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. корелювати — [кореил'уватие] -л'уйу, -л'уйеиш  Орфоепічний словник української мови
3. корелювати — КОРЕЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. 1. тільки 3 ос., з чим. Бути у відношеннях кореляції. Ширина крони дерев фісташки на південному схилі зворотно корелює з їх висотою (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах