Значення в інших словниках
-
королювання —
королюва́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
королювання —
КОРОЛЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. королюва́ти. Він і уві сні бачить королювання (Іван Ле); В перші роки свого королювання він [Стефан Баторій] воював на півночі з непокірними гданськими німцями та з Москвою і через те мусив жити у злагоді з турками й татарами (А. Кащенко).
Словник української мови у 20 томах
-
королювання —
Королюва́ння, -ння, -нню, -нням
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
королювання —
КОРОЛЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. королюва́ти. Він і уві сні бачить королювання (Ле, Україна, 1940, 68).
Словник української мови в 11 томах
-
королювання —
Королюва́ння, -ня с. Пребываніе королемъ. Желех.
Словник української мови Грінченка