королювання
КОРОЛЮВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. королюва́ти.
Він і уві сні бачить королювання (Іван Ле);
В перші роки свого королювання він [Стефан Баторій] воював на півночі з непокірними гданськими німцями та з Москвою і через те мусив жити у злагоді з турками й татарами (А. Кащенко).
Словник української мови (СУМ-20)