корольок
КОРОЛЬО́К, лька́, ч.
1. розм. Король незначної, невеликої держави.
Всі сусідні корольки .. Пішли в поход [похід] з своїм народом (І. Котляревський);
// ірон. Особа, що має значні повноваження на певних територіях держави.
– Битимемось, доки не переможемо Річ Посполиту з усіма її сенаторами, князями, корольками і шляхтою! (Р. Іванченко).
2. Те саме, що коро́лик 2.
У прибережних чагарниках стрибали корольки, весело щебетали жайворонки (Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна).
Словник української мови (СУМ-20)