королювання
КОРОЛЮВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. королюва́ти.
Він і уві сні бачить королювання (Іван Ле);
В перші роки свого королювання він [Стефан Баторій] воював на півночі з непокірними гданськими німцями та з Москвою і через те мусив жити у злагоді з турками й татарами (А. Кащенко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- королювання — королюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- королювання — -я, с. Дія за знач. королювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- королювання — Королюва́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- королювання — КОРОЛЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. королюва́ти. Він і уві сні бачить королювання (Ле, Україна, 1940, 68). Словник української мови в 11 томах
- королювання — Королюва́ння, -ня с. Пребываніе королемъ. Желех. Словник української мови Грінченка