королювання

Значення в інших словниках

1. королювання — королюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. королювання — -я, с. Дія за знач. королювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. королювання — КОРОЛЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. королюва́ти. Він і уві сні бачить королювання (Іван Ле); В перші роки свого королювання він [Стефан Баторій] воював на півночі з непокірними гданськими німцями та з Москвою і через те мусив жити у злагоді з турками й татарами (А. Кащенко). Словник української мови у 20 томах
4. королювання — КОРОЛЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. королюва́ти. Він і уві сні бачить королювання (Ле, Україна, 1940, 68). Словник української мови в 11 томах
5. королювання — Королюва́ння, -ня с. Пребываніе королемъ. Желех. Словник української мови Грінченка