1. Словник української мови в 11 томах

королювання

КОРОЛЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. королюва́ти.

Він і уві сні бачить королювання (Ле, Україна, 1940, 68).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. королювання — королюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. королювання — -я, с. Дія за знач. королювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. королювання — КОРОЛЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. королюва́ти. Він і уві сні бачить королювання (Іван Ле); В перші роки свого королювання він [Стефан Баторій] воював на півночі з непокірними гданськими німцями та з Москвою і через те мусив жити у злагоді з турками й татарами (А. Кащенко). Словник української мови у 20 томах
  4. королювання — Королюва́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. королювання — Королюва́ння, -ня с. Пребываніе королемъ. Желех. Словник української мови Грінченка