королювати
КОРОЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок.
1. Бути королем (у 1 знач.), правити королівством.
Багатий дуже був той край. Де він [Лев] королював (Гл., Вибр., 1957, 148).
2. перен., розм. Мати владу над ким-небудь; володарювати.
Моїй Насті не буде над ким королювати, хіба над.. німою француженкою (Н.-Лев., III, 1956, 247).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- королювати — королюва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- королювати — -юю, -юєш, недок. 1》 Бути королем (у 1 знач.), правити королівством. 2》 перен., розм. Мати владу над ким-небудь; володарювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- королювати — КОРОЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. 1. Бути королем (у 1 знач.), правити королівством. Багатий дуже був той край, Де він [Лев] королював (Л. Глібов); – Ти – простолюдин! Байстрюк! Від челядниці народжений! Тобі челядником і бути. Словник української мови у 20 томах
- королювати — Королюва́ти, -лю́ю, -лю́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- королювати — Королювати, -люю, -єш гл. Быть королемъ. Ой ти будеш, Семене Палію, королем королювати. КС. 1882. III. 613. Словник української мови Грінченка