1. Словник української мови Грінченка

королювати

Королювати, -люю, -єш

гл. Быть королемъ. Ой ти будеш, Семене Палію, королем королювати. КС. 1882. III. 613.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. королювати — королюва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. королювати — -юю, -юєш, недок. 1》 Бути королем (у 1 знач.), правити королівством. 2》 перен., розм. Мати владу над ким-небудь; володарювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. королювати — КОРОЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. 1. Бути королем (у 1 знач.), правити королівством. Багатий дуже був той край, Де він [Лев] королював (Л. Глібов); – Ти – простолюдин! Байстрюк! Від челядниці народжений! Тобі челядником і бути. Словник української мови у 20 томах
  4. королювати — Королюва́ти, -лю́ю, -лю́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. королювати — КОРОЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. 1. Бути королем (у 1 знач.), правити королівством. Багатий дуже був той край. Де він [Лев] королював (Гл., Вибр., 1957, 148). 2. перен., розм. Мати владу над ким-небудь; володарювати. Словник української мови в 11 томах