королювати
КОРОЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок.
1. Бути королем (у 1 знач.), правити королівством.
Багатий дуже був той край, Де він [Лев] королював (Л. Глібов);
– Ти – простолюдин! Байстрюк! Від челядниці народжений! Тобі челядником і бути. А ось він – від королівни урманської кров має. Йому й королювати! (Р. Іванченко);
[Просперо:] Ти хотів королювати на острові? [Стефано:] Який би з мене міг бути король? (М. Бажан, пер. з тв. В. Шекспіра).
2. перен., розм. Мати владу над ким-, чим-небудь; володарювати.
Моїй Насті не буде над ким королювати, хіба над .. німою француженкою (І. Нечуй-Левицький);
Я був як ніколи близький до того, щоб погодитися із .. твердженнями інших кухарів про те, що жінки можуть готувати нудні щоденні обіди, але в ексклюзивній кулінарії їм не місце, тут королюють чоловіки (Н. Сняданко).
Значення в інших словниках
- королювати — королюва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- королювати — -юю, -юєш, недок. 1》 Бути королем (у 1 знач.), правити королівством. 2》 перен., розм. Мати владу над ким-небудь; володарювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- королювати — Королюва́ти, -лю́ю, -лю́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- королювати — КОРОЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. 1. Бути королем (у 1 знач.), правити королівством. Багатий дуже був той край. Де він [Лев] королював (Гл., Вибр., 1957, 148). 2. перен., розм. Мати владу над ким-небудь; володарювати. Словник української мови в 11 томах
- королювати — Королювати, -люю, -єш гл. Быть королемъ. Ой ти будеш, Семене Палію, королем королювати. КС. 1882. III. 613. Словник української мови Грінченка