королювати
КОРОЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок.
1. Бути королем (у 1 знач.), правити королівством.
Багатий дуже був той край, Де він [Лев] королював (Л. Глібов);
– Ти – простолюдин! Байстрюк! Від челядниці народжений! Тобі челядником і бути. А ось він – від королівни урманської кров має. Йому й королювати! (Р. Іванченко);
[Просперо:] Ти хотів королювати на острові? [Стефано:] Який би з мене міг бути король? (М. Бажан, пер. з тв. В. Шекспіра).
2. перен., розм. Мати владу над ким-, чим-небудь; володарювати.
Моїй Насті не буде над ким королювати, хіба над .. німою француженкою (І. Нечуй-Левицький);
Я був як ніколи близький до того, щоб погодитися із .. твердженнями інших кухарів про те, що жінки можуть готувати нудні щоденні обіди, але в ексклюзивній кулінарії їм не місце, тут королюють чоловіки (Н. Сняданко).
Словник української мови (СУМ-20)