королювати

КОРОЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок.

1. Бути королем (у 1 знач.), правити королівством.

Багатий дуже був той край. Де він [Лев] королював (Гл., Вибр., 1957, 148).

2. перен., розм. Мати владу над ким-небудь; володарювати.

Моїй Насті не буде над ким королювати, хіба над.. німою француженкою (Н.-Лев., III, 1956, 247).

Значення в інших словниках

1. королювати — королюва́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. королювати — -юю, -юєш, недок. 1》 Бути королем (у 1 знач.), правити королівством. 2》 перен., розм. Мати владу над ким-небудь; володарювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. королювати — КОРОЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. 1. Бути королем (у 1 знач.), правити королівством. Багатий дуже був той край, Де він [Лев] королював (Л. Глібов); – Ти – простолюдин! Байстрюк! Від челядниці народжений! Тобі челядником і бути.  Словник української мови у 20 томах
4. королювати — Королюва́ти, -лю́ю, -лю́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. королювати — Королювати, -люю, -єш гл. Быть королемъ. Ой ти будеш, Семене Палію, королем королювати. КС. 1882. III. 613.  Словник української мови Грінченка