Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
кочегар —
кочега́р іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
кочегар —
Паляч, палій, див. грубник
Словник чужослів Павло Штепа
кочегар —
КОЧЕГА́Р, а, ч. Робітник, що обслуговує печі парових казанів. Бувши за кочегара на винокурні, не стерпів [Павло Никодимович] якоїсь образи й люто побив поміщицького управителя Северина Ярошевського (Є. Кротевич); Ішов [пароплав] повним ходом.
Словник української мови у 20 томах
кочегар —
ОПА́ЛЮВАЧ (робітник, який палить у грубах, печах і т. ін.), ГРУ́БНИК, ТОПИ́ЛЬНИК рідко, ПІЧКУ́Р діал.; КОЧЕГА́Р, ПАРОВИ́ЧНИК розм. (перев. при парових казанах). У колгоспі організована парниково-теплична бригада, до складу якої входять..
Словник синонімів української мови
кочегар —
КОЧЕГА́Р, а, ч. Робітник, що обслуговує печі парових казанів. Бувши за кочегара на винокурні, не стерпів [Павло Никодимович] якоїсь образи й люто побив поміщицького управителя Северина Ярошевського (Крот., Вибр.
Словник української мови в 11 томах