кочегар
КОЧЕГА́Р, а, ч.
Робітник, що обслуговує печі парових казанів.
Бувши за кочегара на винокурні, не стерпів [Павло Никодимович] якоїсь образи й люто побив поміщицького управителя Северина Ярошевського (Є. Кротевич);
Ішов [пароплав] повним ходом. Без перепочинку працювали кочегари, намагаючись підтримувати високий тиск пари (О. Донченко);
Кочегар жбурляв його [вугілля] в криваву горлянку паровоза (І. Микитенко);
За кілька днів Лосс .. під вигаданим прізвищем поступив на вантажне судно кочегаром (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)