красно

кра́сно

нар.-поет.

1》 Присл. до красний.

2》 Щиро, сердечно, люб'язно.

Значення в інших словниках

1. красно — кра́сно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. красно — Кра́сно. Присл. до красний. Ціле уряджене для сип’яльні з оріхового дерева і ціле уряджене для їдальні з дубового -усе вироблено красно і натурально по дуже низькій ціні (Б., 1900, рекл.) // див. красний  Українська літературна мова на Буковині
3. красно — пр., (говорити) пишномовно, доладно, ж. кучеряво; (дякувати) щиро, сердечно, уклінно; (вітатися) чемно, люб'язно; красненько.  Словник синонімів Караванського
4. красно — КРА́СНО, нар.-поет. 1. Присл. до кра́сний; гарно. Красно при долині Квітонька цвіла (П. Грабовський); Він не знаходив уже міркувань, що вчора так красно висловлював (В. Підмогильний); Було дуже красно так іти і виспівувати .. уволю (А.  Словник української мови у 20 томах
5. красно — Буде час красно ходити, коби було в чім. Потішають себе бідні, що немають красної одежі. В вишиванці й гарасівці, красно хлопцеві і дівці. Українська молодь любується в вишиваних строях. Гарасівка, це червона стяжка з вовнянної матерії.  Приповідки або українсько-народня філософія
6. красно — ЩИ́РО (від усієї душі, від чистого серця — дякувати комусь, вітати, поздоровляти когось тощо), СЕРДЕ́ЧНО, ЩИРОСЕРДЕ́ЧНО, ЩИРОСЕ́РДО (ЩИРОСЕ́РДНО), КРА́СНО фольк.  Словник синонімів української мови
7. красно — КРА́СНО, нар.-поет. 1. Присл. до кра́сний. Красно при долині Квітонька цвіла (Граб., І, 1959, 95); Життя усіх нас красно розцвіло лише в безсмертнім Жовтні (Тич., II, 1947, 223); Було дуже красно так іти і виспівувати.. уволю (Турч., Зорі.., 1950, 6).  Словник української мови в 11 томах