Словник української мови в 11 томах

красно

КРА́СНО, нар.-поет.

1. Присл. до кра́сний.

Красно при долині Квітонька цвіла (Граб., І, 1959, 95);

Життя усіх нас красно розцвіло лише в безсмертнім Жовтні (Тич., II, 1947, 223);

Було дуже красно так іти і виспівувати.. уволю (Турч., Зорі.., 1950, 6).

Кра́сно говори́ти (мо́вити і т. ін.) — доладне або пишномовно говорити.

Скільки раз я красно виголошував їх [думки] на зібраннях! Але ніколи досі ті думки не чіпали мене глибоко (Коцюб., І, 1955, 260);

Хоч і не красно говорили [промовці], та в запалі щирістю і голосом брали (Ле, Міжгір’я, 1953, 235).

2. Щиро, сердечне, люб’язно.

Прийшов [Іванко] до царя, красно привітався (Калин, Закарп. казки, 1955, 12);

Кланяюсь тобі, роде, найперше — і вам, мир, красно дякую (Ю. Янов., І, 1954, 35).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. красно — кра́сно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. красно — Кра́сно. Присл. до красний. Ціле уряджене для сип’яльні з оріхового дерева і ціле уряджене для їдальні з дубового -усе вироблено красно і натурально по дуже низькій ціні (Б., 1900, рекл.) // див. красний  Українська літературна мова на Буковині
  3. красно — пр., (говорити) пишномовно, доладно, ж. кучеряво; (дякувати) щиро, сердечно, уклінно; (вітатися) чемно, люб'язно; красненько.  Словник синонімів Караванського
  4. красно — нар.-поет. 1》 Присл. до красний. 2》 Щиро, сердечно, люб'язно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. красно — КРА́СНО, нар.-поет. 1. Присл. до кра́сний; гарно. Красно при долині Квітонька цвіла (П. Грабовський); Він не знаходив уже міркувань, що вчора так красно висловлював (В. Підмогильний); Було дуже красно так іти і виспівувати .. уволю (А.  Словник української мови у 20 томах
  6. красно — Буде час красно ходити, коби було в чім. Потішають себе бідні, що немають красної одежі. В вишиванці й гарасівці, красно хлопцеві і дівці. Українська молодь любується в вишиваних строях. Гарасівка, це червона стяжка з вовнянної матерії.  Приповідки або українсько-народня філософія
  7. красно — ЩИ́РО (від усієї душі, від чистого серця — дякувати комусь, вітати, поздоровляти когось тощо), СЕРДЕ́ЧНО, ЩИРОСЕРДЕ́ЧНО, ЩИРОСЕ́РДО (ЩИРОСЕ́РДНО), КРА́СНО фольк.  Словник синонімів української мови